Я дефиллирущей походкой
Пройду по стертым этажам,
И станет для меня находкой
Ритм, что придал своим шагам.
И этот ритм не утомляет,
И никогда не надоест,
Прогуливаются по раю
В том ритме звезды, что с небес.
И в этом ритме все успеешь,
Работа спорится сама,
И в этом ритме не взопреешь,
И не устанешь никогда.
И этот ритм хорош для песен,
И он пригоден для стихов,
И этот ритм совсем не тесен
Для вдохновляющих шагов.
И в этом ритме все движенья
Ложатся точно, как строка
И рифмою в стихотвореньи
На швабру тряпочка легла.
И в нем движенья не случайны,
А продиктованны судьбой,
Что долго пряталась, как тайна,
Раскрывшись вдруг сама собой.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.
