Я вихлюпую сни: чорно-білі, з рожевими колами.
В них - ні краплі зітхань,
Тільки тиша... і відчай..... і гріх...
Серце плачеться: зник
З нього промінь надії, відколи
В місті стиглих бажань
Стали яблука падать до ніг.
Пустка місто зміта,
В шумі вітру зриває овації.
Зареве океан, гримнуть гори і сонце спаде...
В снах я вчуся літать
На безлюдні покинуті станції,
Серед інших прочан
Жду Ісуса, Він скоро гряде.
Проростає зерно - дріботинне, гірчичне - у дерево.
Віття-руки - до хмар,
В них гніздяться планети-птахи...
На розлите вино Царство Боже - пелюстками-генами...
Оживає вівтар
І стираються давні гріхи.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Что же ты, Ева...? - Сергей Сгибнев Слегка ироническая зарисовка... В преддверии 8 Марта, т.с....
Кто-то спорит, что, мол, не Христианский это праздник... Кто-то, наоборот... НО сказал Господь Бог: не хорошо быть человеку одному; сотворим ему помощника, соответственного ему (Бытие, гл.2:18).
А потому, - МИР дому вашему, милые сестры, мамы, тети, подруги, дочери, внучки, бабушки...!!! Кто там еще? Кого забыл? Ах, да - ЖЕНЫ!!!!
С Весной вас! С весной Воскресения!!!
